Відмінності між версіями «Живина»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Живина, -ни, '''''ж. ''Животное, животина. Вх. Лем. 413. ''Зосталам ся нещаслива, як живина в полю...) |
|||
(не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Живина, -ни, '''''ж. ''Животное, животина. Вх. Лем. 413. ''Зосталам ся нещаслива, як живина в полю. ''Гол. І. 297. | '''Живина, -ни, '''''ж. ''Животное, животина. Вх. Лем. 413. ''Зосталам ся нещаслива, як живина в полю. ''Гол. І. 297. | ||
[[Категорія:Жи]] | [[Категорія:Жи]] | ||
+ | |||
+ | ==Тлумачний словник української мови== | ||
+ | ЖИВИ́НА́, вини, жін., рідко. Щось живе, жива істота. Він.. любувався її [риби] рухами та підскоками, зовсім не думаючи про те, що живина мучиться, копає в болю, душиться (Іван Франко, IV, 1950, 429); Такий уже він химерний чоловік. Любить всяку живину, і вона його любить (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 119). | ||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жива_істота.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Істота.jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | |||
+ | ==Див. також== | ||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | |||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет суспільно-гуманітарних наук]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2022 року]] |
Поточна версія на 12:36, 9 квітня 2023
Живина, -ни, ж. Животное, животина. Вх. Лем. 413. Зосталам ся нещаслива, як живина в полю. Гол. І. 297.
Зміст
Тлумачний словник української мови
ЖИВИ́НА́, вини, жін., рідко. Щось живе, жива істота. Він.. любувався її [риби] рухами та підскоками, зовсім не думаючи про те, що живина мучиться, копає в болю, душиться (Іван Франко, IV, 1950, 429); Такий уже він химерний чоловік. Любить всяку живину, і вона його любить (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 119).