Відмінності між версіями «Хмикати»
(→Сучасні словники) |
(→Джерела та література) |
||
| Рядок 22: | Рядок 22: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: | ||
| + | Наукова думка, 1970—1980. — T. 11. — C. 96 | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Версія за 21:26, 9 квітня 2024
Хмикати, -каю, -єш, гл. Произносить хм. Полт. г. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ХМИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Вимовляти «хм», виражаючи іронію, здивування, глузування, досаду, сумнів і т. ін. Він [голова зборів] підтакував, ухвально кивав головою, компетентно хмикав і орлом позирав навкруги (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 341); Вона не тільки чистенько одягалася, але в такому порядку тримала папери на столі і в шафі, що Ауер, спостерігаючи цю акуратність, тільки задоволено хмикав (Хижняк, Тамара, 1959, 82); — Зроби милість, допусти до нього [пана] або поклич.— Так і покличу! Завтра з мішечком,— презирливо хмикає Никанор (Стельмах, І, 1962, 394).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — T. 11. — C. 96
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики}}}]]
