Відмінності між версіями «Хлясь!»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і | [[Категорія:Словник Грінченка і | ||
| − | сучасність/Факультет української філології, культури і мистецтва | + | сучасність/Факультет української філології, культури і мистецтва]] |
| − | + | ||
Версія за 00:02, 23 квітня 2024
Хлясь! меж., выражающее стеганіе кнутомъ. Коней хлясь да хлясь.
Сучасні словники
ХЛЯСЬ, виг., розм.
1. Звуконаслідування, що означає звук від дзвінких коротких ударів по чому-небудь. Гогіашвілі турнув Чайку просто в клекотливу воду, яка летіла звідусіль, котила каміння, ревла, лютувала, мов справляла відьомський шабаш: «хлясь-хлясь-хлясь! Гу-гу-гу!» (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 347).
2. Уживається як присудок за знач. хляснути. Коней хлясь да хлясь (Словник Грінченка).
Ілюстрації
|
Медіа
Джерела та література
https://sum.in.ua
[[Категорія:Словник Грінченка і
сучасність/Факультет української філології, культури і мистецтва]]
