Відмінності між версіями «Хлясь!»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Хлясь! '''''меж., ''выражающее стеганіе кнутомъ. ''Коней хлясь да хлясь.'' Категорія:Хл) |
|||
| (не показані 5 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Хлясь! '''''меж., ''выражающее стеганіе кнутомъ. ''Коней хлясь да хлясь.'' | '''Хлясь! '''''меж., ''выражающее стеганіе кнутомъ. ''Коней хлясь да хлясь.'' | ||
[[Категорія:Хл]] | [[Категорія:Хл]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | ХЛЯСЬ, виг., розм.<br /> | ||
| + | |||
| + | 1. Звуконаслідування, що означає звук від дзвінких коротких ударів по чому-небудь. Гогіашвілі турнув Чайку просто в клекотливу воду, яка летіла звідусіль, котила каміння, ревла, лютувала, мов справляла відьомський шабаш: «хлясь-хлясь-хлясь! Гу-гу-гу!» (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 347).<br /> | ||
| + | |||
| + | 2. Уживається як присудок за знач. хляснути. Коней хлясь да хлясь (Словник Грінченка). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66 | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кнут!.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|_mwVgfo4N2M}} | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | https://sum.in.ua | ||
| + | <br /> | ||
| + | <br /> | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Слова 2024 року]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології, культури і мистецтва]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2024 року/Факультет української філології, культури і мистецтва]] | ||
Поточна версія на 09:16, 23 квітня 2024
Хлясь! меж., выражающее стеганіе кнутомъ. Коней хлясь да хлясь.
Сучасні словники
ХЛЯСЬ, виг., розм.
1. Звуконаслідування, що означає звук від дзвінких коротких ударів по чому-небудь. Гогіашвілі турнув Чайку просто в клекотливу воду, яка летіла звідусіль, котила каміння, ревла, лютувала, мов справляла відьомський шабаш: «хлясь-хлясь-хлясь! Гу-гу-гу!» (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 347).
2. Уживається як присудок за знач. хляснути. Коней хлясь да хлясь (Словник Грінченка).
Ілюстрації
|
