Відмінності між версіями «Змітати»
(Створена сторінка: '''Зміта́ти, -та́ю, -єш, '''сов. в. '''змести, змету, -теш, '''''гл. ''Сметать, сместь. ''Як мітлою змет...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | ==Сучасні словники== | |
| − | [[Категорія: | + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== |
| + | . ЗМІТАТИ, аю, аєш, недок., ЗМЕСТИ, змету, зметеш, док., перех. | ||
| + | 1. Метучи, стираючи, видаляти з якої-небудь поверхні сміття, пил, сніг і т. ін. Вона.. сіла на оксамитову канапку й ніби пірнула в поросі, котрого не змітали й не струшували вже, може, тиждень або й два (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 235); Явдоха виходить з хати з віником у руці й змітає з порога сміття (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 180); Маруся усе прибрала і з стола теж бережно змела, і усі крихти, і кісточки, і лушпиння з яєць повкидала у піч (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 68); Підняти б праву руку, змести сніг, який налипає на щоки. Але Вікторія не може підвести руки (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 257); | ||
| + | // Обмітаючи, струшуючи і т. ін., очищати що-небудь від чогось. Узявши віничок, він бережно почав трохи не вдесяте змітати її [одежу] (Панас Мирний, IV, 1955, 125); Степанида тим часом змела хусткою лаву і засмучена мовчала (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 124); | ||
| + | // Переміщати, відносити куди-небудь своїм рухом (звичайно про вітер). Без будь-яких перепон шугав тут вітер, женучи по горбах білі, холодні сувої снігу, змітаючи його в яри та низини (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 10); Чорніла вогка земля і жовтів пісок, бо недавня буря змела тонку пелену нерясного снігу (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 47). | ||
| + | ♦ Пороги змітати див. поріг. | ||
| + | 2. перен., фам. З'їдати все, нічого не залишаючи. Він підсував мені тарілку за тарілкою, а я змітала все з них, як мітлою (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 543); Магера справді перестав балакати й почав їсти помалу і з увагою. Казав собі ще дати капусти, змів із тарілки всі пироги (Осип Маковей, Вибр., 1954, 197). | ||
| + | 3. перен. Убивати, знищувати кого-небудь, класти край існуванню чого-небудь, позбуватися чогось. Вояки, не дбаючи ні про які умови й переговори, взяли собі за ціль гвардійців.. і почали змітати одного по одному влучними вистрілами (Іван Франко, IV, 1951, 156); Пожари змітали села (Максим Рильський, II, 1956, 31); Нас натхнуло благо спільне; Геть змести поклали ми Бідування підневільне Та нерівність між людьми (Павло Грабовський, I, 1959, 397); Якщо імперіалістичні безумці розв'яжуть війну, миролюбні сили зметуть і поховають імперіалізм (Комуніст України, 3, 1961, 48). | ||
| + | ♦ Змітати (змести) з лиця землі див. земля; Як (ніби, наче, неначе, немов і т. ін.) вітром змело, безос. — те саме, що Як (ніби, наче, неначе, мов, немов, мовби) вітром здуло (див. здувати). Пролунала команда до бою. Пілота наче вітром змело (Юрій Яновський, I, 1954, 49). | ||
| + | 4. Метучи, збирати, згрібати що-небудь в одну купу. — Достається і писачкам.. То на конюшенний двір, то у вівчарню, щоб скрізь гнійок до купок змітали та гори насипали(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 249); От лежить на полиці останній буханець хліба, а в діжі, де була мука, лиш пилочок біліє насподі, може, змете баба на галушки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 87); Їж, Ливане, той хліб, що змели з вівсюгом на току (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 127). | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | |||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | |||
| + | ==Іноземні словники== | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: змітати.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: змітати2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: змітати3.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{ https://www.youtube.com/watch?v=PvInLS-bS9w }} | ||
| + | ==Цікаві факти== | ||
| + | ===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
| + | |||
| + | ===[адреса посилання]=== | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 13:19, 15 листопада 2018
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
. ЗМІТАТИ, аю, аєш, недок., ЗМЕСТИ, змету, зметеш, док., перех. 1. Метучи, стираючи, видаляти з якої-небудь поверхні сміття, пил, сніг і т. ін. Вона.. сіла на оксамитову канапку й ніби пірнула в поросі, котрого не змітали й не струшували вже, може, тиждень або й два (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 235); Явдоха виходить з хати з віником у руці й змітає з порога сміття (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 180); Маруся усе прибрала і з стола теж бережно змела, і усі крихти, і кісточки, і лушпиння з яєць повкидала у піч (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 68); Підняти б праву руку, змести сніг, який налипає на щоки. Але Вікторія не може підвести руки (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 257); // Обмітаючи, струшуючи і т. ін., очищати що-небудь від чогось. Узявши віничок, він бережно почав трохи не вдесяте змітати її [одежу] (Панас Мирний, IV, 1955, 125); Степанида тим часом змела хусткою лаву і засмучена мовчала (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 124); // Переміщати, відносити куди-небудь своїм рухом (звичайно про вітер). Без будь-яких перепон шугав тут вітер, женучи по горбах білі, холодні сувої снігу, змітаючи його в яри та низини (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 10); Чорніла вогка земля і жовтів пісок, бо недавня буря змела тонку пелену нерясного снігу (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 47). ♦ Пороги змітати див. поріг. 2. перен., фам. З'їдати все, нічого не залишаючи. Він підсував мені тарілку за тарілкою, а я змітала все з них, як мітлою (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 543); Магера справді перестав балакати й почав їсти помалу і з увагою. Казав собі ще дати капусти, змів із тарілки всі пироги (Осип Маковей, Вибр., 1954, 197). 3. перен. Убивати, знищувати кого-небудь, класти край існуванню чого-небудь, позбуватися чогось. Вояки, не дбаючи ні про які умови й переговори, взяли собі за ціль гвардійців.. і почали змітати одного по одному влучними вистрілами (Іван Франко, IV, 1951, 156); Пожари змітали села (Максим Рильський, II, 1956, 31); Нас натхнуло благо спільне; Геть змести поклали ми Бідування підневільне Та нерівність між людьми (Павло Грабовський, I, 1959, 397); Якщо імперіалістичні безумці розв'яжуть війну, миролюбні сили зметуть і поховають імперіалізм (Комуніст України, 3, 1961, 48). ♦ Змітати (змести) з лиця землі див. земля; Як (ніби, наче, неначе, немов і т. ін.) вітром змело, безос. — те саме, що Як (ніби, наче, неначе, мов, немов, мовби) вітром здуло (див. здувати). Пролунала команда до бою. Пілота наче вітром змело (Юрій Яновський, I, 1954, 49). 4. Метучи, збирати, згрібати що-небудь в одну купу. — Достається і писачкам.. То на конюшенний двір, то у вівчарню, щоб скрізь гнійок до купок змітали та гори насипали(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 249); От лежить на полиці останній буханець хліба, а в діжі, де була мука, лиш пилочок біліє насподі, може, змете баба на галушки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 87); Їж, Ливане, той хліб, що змели з вівсюгом на току (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 127).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
УКРЛІТ.ORG_Cловник
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Ілюстрації
| x140px | x140px | x140px |
Медіа
Шаблон:Https://www.youtube.com/watch?v=PvInLS-bS9w
