Волосина
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:30, 29 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Волосина, -ни, ж. Одинъ волосъ, волосинка. Рудч. Ск. І. 105. Присмалив там золоту волосину (з коня) тут прибігає кінь з золотою гривою. Рудч. Ск. І. 108. Одна була волосина, та й ту гнида одкусила. Нп. За сю ніч і на волосину не заснула, т. е. не заснула и чуточку, ни на минуту. Мир. Пов. І. 120. Ум. Волосинка. Вирвав з голови волосинку. Рудч. Ск. II. 201.
