Обідніти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:16, 12 листопада 2021; Amzavalniuk.uk19 (обговорення • внесок)
Обідні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Обѣднѣть. Обіднів один чоловік. ЗОЮР. І. 46.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОБІДНІТИ, ію, ієш, док. Стати бідним; збідніти. [Терпилиха:] Він не лежень, трудящий, з нам обідніти до злиднів не можна (Іван Котляревський, II, 1953, 18); — Ну-ну, — похитав головою дід, — не обіднієш від того, що дитина шматок хліба з'їсть (Андрій Головко, I, 1957, 89).
Ілюстрації
|
|
|
