Пинда
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:11, 23 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Пи́нда, -ди, ж. Спесь, важничанье, чванство. К. Дз. 226. К. МБ. III. 257. Против церкви шапок через пинду дурну не здіймали. К. МБ. XII. 277.