Ухи

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

У́хи, ухів, мн. Вздохи, оханье. Справляє сердега ухи да охи. Рудч. Ск. І. 77. Ухибити, блю, биш, гл. 1) Дать промахъ, промахнутися. 2) Взять часть; взять часть незамѣтно, украдкой. Можна і від карасину ухибить грошей на сіль, добренько поторгувавши сь (за керосин), або менше взявши. Новомоск. у. І я бачив той хворост у дворі в К., але щоб К. міг той хворост як небудь перенести або ухибить, то він того зробить не міг. Новомоск. у. Таки, признатися, з мірку жита в старого вхибила (нишком). Зміев. у. 3) Потерять. Ой кого я та й любила, тогом ухибила. Kolb. ІІ. 174.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

1. вздох - дихання, зітхання, подих.

2. ЗІТХАННЯ, я, с. Посилені, глибокі вдих і видих (звичайно під впливом якихось почуттів). У кухні щось застугоніло, і Власов, затаюючи зітхання, почав дослухатись (Мирний, IV, 1955, 133); Гомін ширше розтікається над галявою. Зітхання і сльози перемішуються з словами утіхи і надії (Стельмах, І, 1962, 30); * Образно. Поважно пливли, м'яко бухаючи, соковиті зітхання чутливої міді (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 395); * У порівн. По верхів'ях лісових дерев ходив якийсь таємний шепіт, мов зітхання (Фр., І, 1955, 254).

До останнього зітхання - до смерті. Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього зітхання її не зможу прочитать (Сос., II, 1958, 135).

3. ОХКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. охкати. Дружина лежала на печі, протяжно і жалібно стогнала, Архипа те охкання тільки дратувало (Збан., Переджнив'я, 1955, 181); Ридала сурма над юрбою, шумів за муром скорбний сад... І ми прощалися з тобою під дальнє охкання гармат (Сос., II, 1958, 419).

4. Ухибити/СХИБИТИ, блю, биш; мн. схиблять; і СХИБНУТИ, ну, неш, док . 1. неперех. Неправильно, не так, як треба, зробити що-небудь, допустити помилку в своїх діях, вчинках, думках, оцінці кого-, чого-небудь і т. ін. Можна вибачить мені на сей раз, бо за весь час, що ми в Києві, всього раз сталося, що я схибила в листуванні (Л. Укр., V, 1956, 117); Щоб не схибити, бува, тлумачачи те чи інше розпорядження, краще вивчити його напам'ять (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 282); Він чергує перший раз! Стежить Славик у тривозі, щоб не схибити ніде... (Забіла, У.. світ, 1960, 17); Підпільний комітет не схибить і діятиме так, щоб не відбиватися від ворога, а нападати і бити його (Д. Бедзик, Плем'я.., 1958, 85); - Відшукаємо його, викупимо. Конче відшукаємо. На цей раз не поталанило, вдруге не схибимо, - говорив Панас (Тулуб, Людолови, І, 1957, 458); Усе пережите і передумане вилилось у нього в одне, рішуче: боротися за Дашу. Він скаже, в чому неправий Аркадій Левчук і в чому схибила сама Даша (Жур., Вечір.., 1958, 223); Не схибнув [Кирило Іванович] ні разу, так що через рік сидів уже на місці помічника столоначальника (Мирний, І, 1954, 156); Себе з нас кожен почуває зодчим, І хай ми творим без взірців - дарма. Ми не відступим. Не схибнем. Не збочим. Ми віримо. Вагань у нас нема (Дор., Тобі.., 1959, 7); // Не влучити в ціль, зробити промах. Раз на вовка хука дав [Мирон]; удруге схибив; за третім разом заряд у пеньок всадив... (Мирний, І, 1949, 180); Перші два рази вона влучила, третій постріл схибив (Донч., II, 1956, 274); Так хвилювався [Данько], що, певне, схибив, бо бандит продовжував повзти (Цюпа, Три явори, 1958, 37).

Рука не схибить (не схибне) чия - хто-небудь влучить у ціль, не промахнеться. - Рука моя не схибне і на голові такого зрадника (Ле, Україна, 1940, 197); Рука схибить (схибне) чия - хто-небудь не влучить у ціль, промахнеться. - Ви помилились, дорога міс, - відмовив майор, - але я охоче заплатив би зайвий долар за те, щоб побачити, як рука цього китайця схибить (Донч., VI, 1957, 413).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання