Відмінності між версіями «Конфедерація»

Поточна версія на 11:37, 23 травня 2024

КОНФЕДЕРАЦІЯ, -ції, жін. Конфедерація. Встає шляхетськая земля, і разом сто конфедерацій. Шевч. 131.

Словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973

1. Об'єднання, союз самостійних, суверенних держав. Як найбільш підхожа форма мирного співіснування НДР і ФРН пропонується конфедерація обох німецьких держав, до якої могло б приєднатися також вільне місто Західний Берлін (Радянська Україна, 20.I 1963, 4);

• Об'єднання, спілка яких-небудь громадських організацій. Конфедерація трудящих Латинської Америки.

2. У феодально-кріпосницькій Польщі XVI — XVIII ст. — тимчасові військово-політичні союзи шляхти, що створювалися для досягнення певної мети.

• На ґвалт Пулавського і Паца Встає шляхетськая земля, І — разом сто конфедерацій (Тарас Шевченко, I, 1951, 83);

• Польський круль [король] тільки було оглянувсь на козаче безголов'я, так зараз і закопошилась проти його Барська конфедерація (Олекса Стороженко, I, 1957, 163).

Тлумачний словник української мови. Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ)

Об'єднання, спілка яких-небудь громадських організацій.

• 1999 року Конфедерація національних товариств Західної України із центром у Львові об'єднала 49 організацій. (з наук. літ.)

• Данська промислова конфедерація звернулася до уряду з пропозицією створити незалежний інвестиційний фонд для фінансування заходів зі скорочення викидів двоокису вуглецю. (із журн.)

Енциклопедія сучасної України

КОНФЕДЕРА́ЦІЯ (від. лат. confoederatio – спілка, об’єднання) – об’єднання або союз держав, за якого країни, що утворюють конфедерацію, повністю зберігають свою самостійність, мають власні вищі й місцеві органи влади, управління та правосуддя. Для координації спіл. дій чл. К. формують об’єднані органи, які функціонують лише у певному порядку й з певною метою. Юрид. основа К. – договір, укладений державами-союзниками. Цей договір (або серія угод) не є осн. законом (конституцією), а за своєю природою належить до категорії міжнар. (міждерж.) угод. Участь у К. зв’язує її чл. знач. комплексом зобов’язань. Причому К. може впливати не тільки на зовн. політику, а й держ. лад, внутр.-політ. стан країн, що входять до неї. Так, Союзні збори – орган Нім. конфедерації, яка існувала від 1815 до створення Нім. імперії, – приймали рішення, що зобов’язували союзників до ухвалення конституцій, видання законів стосовно прав підданих тощо. Зберігаючи державність, учасники К. відмовляються від самост. вирішен­ня низки політ. питань. У відан­ня К. зазвичай передають розгляд питань оборони, фінанс. політики, митної справи, спіл. участі у міжнар. відносинах, зокрема К. Сенеґамбія забезпечу­вала єдине проведення зовн. політики держав, які входили до неї. Для цих союзів характерне створення об’єднаних ЗС. Можливий високий ступ. спільності у сфері кредитно-грош. системи, уніфікація правових систем, статусу особистості й ін. інститутів, регульов. держ. правом. К. не має держ. органів, оскільки вона не є державою. Конфедеративні установи – своєрідні ор­­гани міжнар. об’єднання, сфор­мов. за принципом делегації, а не у результаті виборів, проведених за участі громадян. У К. немає парламенту в прямому значенні цього слова: чл. колегіал. органів конфедератив. союзу – не депутати, оскільки пред­­ставляють не громадян, а інте­реси держав-союзників. На від­міну від депутатів парламенту, делегати у складі союз. органів завжди зв’язані обов’язк. інструк­ціями, отриманими від своїх дер­жав, і позбавлені права ухвалювати рішення на влас. розсуд. К. мають у цілому заслужену репутацію нестійких, короткочас., перехід. держ. об’єднань: вони або передують створенню федерацій, об’єднанню тер. під єдиною унітар. державністю, або завершуються їхнім розпадом. Строк існування відомих К., як правило, не перевищував декіль­кох десятків років, окрім Швей­­царії (1291–1787), Нідерландів (1580–1795) і давніх союзів (Мор. союз грец. полісів, Делоський союз та ін.). К. були Пн.-Амер. штати, Гондурас, Нікараґуа й Сан-Сальвадор, Рейнська конфедерація, Німеччина, Югославія в 1992, Сенеґамбія. Із поняттям «К.» також можна співвіднести ЄС.

Енциклопедія історії України: Т. 5:

КОНФЕДЕРАЦІЯ (лат. confoederatio – спілка, об'єднання):

1) форма держ. устрою, міждерж. союз, що створюється на договірній основі для досягнення спільної (політ. або військ.) для всіх країн-учасниць мети. Характерними рисами такого союзу є повна суверенність кожної держави в проведенні зовнішньо- та внутрішньополіт. курсів; збереження державами-членами своїх державно-політ. устроїв; відсутність спільної фінансової, податкової, правової та госп. систем. Центр. керівні інституції К. діють лише в межах делегованих їм урядами країн-учасниць повноважень. У світ. політ. практиці відомі такі конфедеративні союзи, як Рейнська К. (1254–1350); Ганзейська Ліга (1367–1669); Швейцарська К. (1291–1798, 1815–1848); Республіка Об'єднаних Провінцій – Нідерланди (1579–1795); Нім. К. (1815–1866); Конфедеративні Штати Америки (1861–1865). По суті, К. (принаймні на першому етапі) був і фіксований Переяславсько-Моск. договором 1654 (див. Березневі статті 1654) союз між Укр. д-вою та Рос. монархією;

2) тимчасові сусп. чи соціальні об'єднання (К. професійних чи корпоративних спілок тощо), діяльність яких підпорядковується спільному вищому органові та регламентується окремим документом;

3) воєн.-політ. союзи шляхти в Речі Посполитій (див. Конфедерації шляхетські) в 16–18 ст.

Переклад

Англійська:

• confederacies, confederacy, confederation, confederations

Німецька

• eidgenossenschaft, konföderation, staatenbund

Грузинська

• კონფედერაცია

Ілюстрації

Джерела

Словник української мови

Горох — це онлайн-бібліотека, в якій зібрані найбільш корисні словники української мови.

Енциклопедія сучасної України

Енциклопедія історії України