Відмінності між версіями «Упевнити»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Uverennost-v-sebe1.jpg]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Uverennost-v-sebe1.jpg]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1642242841.png]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1642242841.png]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1551272137 vpevnenist-u-sobi.jpg]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 17:41, 4 квітня 2024
Упевнити, -ся. См. Упевняти, -ся.
Зміст
Сучасні словники
Зі словника української мови УПЕВНЯТИ (ВПЕВНЯТИ), яю, яєш і УПЕВНЮВАТИ (ВПЕВНЮВАТИ), юю, юєш, недок., УПЕВНИТИ (ВПЕВНИТИ), ню, ниш, док., перех.. в чому, із спол. що або без додатка. Вселяти певність, переконувати кого-небудь у чомусь. - Впевняла Чубатка, що ті гайдамаки не забаряться, - кажу тітці (Вовчок, VI, 1956, 337); Враження наші щоденні на прикладі нас упевняють.., Що сотворіння живі з нечуттєвих походять начатків [зачатків] (Зеров, Вибр., 1966, 184); - Вона також впевнювала мене, що її тато дармо турбується (Фр., VII, 1951, 58); Постать пригнобленої віком та журбою людини ще більш упевнювала його в сумних прочуттях (Круш., Буденний хліб.., 1960, 141); [Руфін:] Чому я хтів упевнити себе, що й я повинен так служити Риму, як Люцій? (Л. Укр., II, 1951, 508); - Говорити більше не хочу, бо завсігди так буває, що тебе не впевниш (Гр., II, 1963, 109).
Ілюстрації
|
|
|
