Лядо
Ля́до, -да, с. Возвышенное мѣсто въ лѣсу, заросшее строевой сосной. С. Сербы, НВолын. у.
Зміст
Сучасні словники
Лядо (ляда, лядина, лядинка, від праслав. lędо) — місце вирубки й випалювання лісу при обробленні лісових угідь під посіви в підсічно-вогневому землеробстві (лядинном господарстві); пустка, оточена лісом, покинута і заросла лісом земля. Поняття використовувалося в традиційній культурі народів європейського північного сходу, а також у внутрішніх центральних губерній Росії (наприклад, Псковської, Вітебської, Смоленської) аж до XIX століття.
Підвищена місцина в лісі, поросла будівельною сосною.
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
http://belaruscity.net/raspolozhenie_na_karte/town-6232857051.html
Джерела та література
Ляда 2 ; Ляда // Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882
