Згонити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:15, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Зго́нити, -ню, -ниш, гл. 1) = Зганяти. Бідний брат став їх згонить, вони не встають. Рудч. Ск. II. 135. Біжать згонити овець, що ростеклися по всій царині. Мир. ХРВ. 39. 2) Очищать зерно, уже провѣянное, отъ кусочковъ колоса, соломы и пр. Та він то навіяв і велику купу, та ше не згонив. Брацл. у.
