Ласочка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:52, 9 травня 2020; Pdfedenko.fpmv18 (обговорення • внесок)
Ласочка, -ки, ж. 1) Ум. отъ ласка 4. 2) Родъ игры, въ которой одинъ изъ играющихъ, держа руки подъ ладонями другого, старается ихъ выхватить и ударить по рукамъ противника. Чуб. III. 103.
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. рідко. Зменш.-пестл. до ласка
2. у знач. присл. ласочкою. Крадучись.
3. перен., розм. Ласкава назва дівчини або жінки.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Джерела та література
- Коли — зирк! — вискочила ласочка з земляної нори (Панас Мирний, I, 1949, 179);
- Наташа ласочкою промайнула у свою кімнату (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 279).
- [Мокрина:] Чи повернеться ж язик виговорювати такій ласочці? (Марко Кропивницький, II, 1958, 443).
