Соньки

Соньки, -ків, мн. Сонъ. Соньки, дрімки в колисоньки. Мет. 1. 1. розм. Те саме, що сонько. — І не сором дівці отакій соні бути? (Панас Мирний, III, 1954, 243); Рано-вранці, ще до схід сонця, він уже розбудив комсомольців. —..Ану, соні, годі потягатися, годі вилежуватись! (Олесь Донченко, II, 1956, 27); Валька була страшенна соня, і припущення, що в цей час вона могла не спати. було неймовірне (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 21).

2. тільки ж. Невеличка жовтувато-сіра тварина ряду гризунів, що проводить зиму в сплячці. Соня лісова в Радянських Карпатах дуже поширена (Звірі.. Карпат.., 1952, 38); Лісова соня — маленька звірина, збентежено визирнула з покинутого сорочачого гнізда, яке вона облюбувала собі на зиму (Олесь Донченко, IV, 1957, 78).