Ворітниця
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Ворітниця, -ці, ж. 1) Доска въ воротной створѣ. См. Ворота. Дойшли вони до воріт, Остап осадив сало (що ніс) на ворітницю. О. 1862. I. 35. Иногда во мн. ч.: ворота. Втворіть ворітниці! АД. І. 41. 2) Глуха ворітниця. Столбъ, къ которому привязаны ворота. Мнж. 135.
