Гавкун

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Гавкун, -на, м. Лающее животное. К. Дз. 57.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГАВКУ́Н, а, чол., розм.

1. Собака. Вп'явсь [ветеринар] очима в гавкуна, Ближче підступає. Пес як цапне — мить одна! — І поли немає (Степан Олійник, Вибр., 1959, 259).

2. перен., зневажл. Про панського прислужника і подібних до нього. Панський гавкун [Ностірі дарунками приманив дівчину (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 50).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 9.

Ілюстрації

Гавкання.jpg Собачка.jpg Песик.jpg

Медіа

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Цуцик

Рябко

Псина