Здогадуватися

Здогадуватися, -дуюся, -єшся, сов. в. здогадатися, -даюся, -єшся, гл. Догадываться, догадаться. А соцький ся здогадав, штирі хлопці варти дав. Чуб. V. 977.

Тлумачення із "Словника української мови"

ЗДОГАДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗДОГАДАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Доходити до правильної думки, висновку про кого-, що-небудь, керуючись якимись прикметами, ознаками, натяками і т. ін. Батько не питав нічого; чи він здогадувавсь, чи ні - того не знали ми (Вовчок, І, 1955, 199); Другого дня дядя Ваня застав своє робоче місце у взірцевому стані й міг лише здогадуватись, хто йому допоміг (Ю. Янов., II, 1954, 101); З одягу, з мови трудно було здогадатися, ким вона була до війни. Студенткою? Робітницею? (Жур., Вечір.., 1958, 366).

2. Виявляти кмітливість у чому-небудь. - Жінка, чого не виучиться,- здогадається, чого не знає,- відчує (Коб., III, 1956, 168); - Гнат відсахнувся конем з дороги, зірвав з плеча гвинтівку, і діло, може б, кінчилося погано, та Хома здогадався: шмагонув батурою жеребця, і той, задравши голову, поніс вершника степом (Тют., Вир, 1964, 332).

3. з інфін. Розуміти своєчасно необхідність якої-небудь дії. Кирило заглянув в одну, другу світлицю, нікого не зустрів. Здогадався надвір вийти, побачив Олександра (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 561); А дощ не вщухав. Чи не заллє кузні? ..Коли б догадався дід Кирило кинути на дах старої бляхи... Та ні, мабуть, не здогадається (Руд., Остання шабля, 1959, 21).

Тлумачний словник української мови.

ЗДОГАДУВАТИСЯ — ТРАНСКРИПЦІЯ

[здога́дуватиес`] Інфінітив: [здога́дуватиес`], [здога́дуватиес`а]