Комірчина
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Комірчи́на, -ни Зменш. до комірка 1, 2. Параска.. з комірчини робить другу хату (Шкірний, IV, 1955, 117); [Жінка:] Я тут служу на кухні. Се ж над вами моя комірчина (Леся Українка, II, 1951, 188); По стінах його тісної комірчини.. бовваніли лубочні картинки (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 160).
Словник відмінків
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | комірчина | комірчини |
Родовий | комірчини | комірчин |
Давальний | комірчині | комірчинам |
Знахідний | комірчину | комірчини |
Орудний | комірчиною | комірчинами |
Місцевий | на/у комірчині | на/у комірчинах |
Кличний | комірчино | комірчини |
Ілюстрації
Джерела
Орфографічний словник української мови
Словник української мови у 20 томах