Користувач:Сальник Яна
Констит́уція (лат. constitutio — установлення, устрій, порядок) — основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на конституцію. Етимологія
Термін «конституція» у різні часи використовувався в різних значеннях. Вважається, що слово «constitutio» як нормативно-правовий термін уперше вживався у актах Стародавнього Риму, що починалися зі словосполучення лат. Rem Publicum Constituere… — «Римський народ установлює…».
З історії стародавнього світу залишилося багато прикладів уживання терміна «конституція» (давньогрецький аналог — «політія») для позначення нормативно-правових актів важливого державного значення. Зокрема, відома «Афінська політія». У Стародавньому Римі конституціями називали окремі розпорядчі акти римських імператорів, наприклад, акти, що їх видав візантійський імператор Юстиніан (VI ст.) з метою проведення кодифікації римського права.
У середньовічній Європі конституціями називали акти, в яких закріплювалися привілеї та вольності феодалів (наприклад, Велика хартія вольностей 1215 р. в Англії; акти Фрідріха II — «Конституція про права князів духовних» (1220 p.), «Конституція про права князів світських» (1232 p.); Великий березневий ордонанс 1358 р. у Франції тощо).
У сучасному значенні нормативно-правовий термін «конституція» вперше вжитий Шарлем-Луї де Секонд Монтеск'є (1689–1755), який, серед іншого, використовував його для характеристики державного ладу тогочасної Великої Британії Курсивний текст Види конституцій: -За формою (структурою); -За терміном дії конституції; -За порядком зміни, внесення поправок і доповнень; -За способом прийняття; -За формою правління, яка закріплюється в конституції; -Залежно від державно-політичного режиму; -За формою державного устрою, що встановлюється конституціями.
