Люшня
Люшня́, -ні́, ж. = Лушня. А оглянься, люшню згубиш. Полт. Ум. Люшенька.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ЛЮШНЯ́, і, жін. Дерев'яна деталь, яка зв'язує вісь воза з полудрабком. [Гавкун:] Ану лишень, назвіть усі частини чумацького воза. А нуте, хто знає? [Василь:] Полудрабки, спиці, люшня (Володимир Самійленко, II, 1958, 108); [Полтавець:] Їхали ми з дядьком возом.. Коли це люшня тільки хрясь! Віз перекинувся (Яків Баш, П'єси, 1958, 25); * У порівняннях. Довго ще стоїть [Никанор] посеред хати, звісивши руки, мов дві тяжкі незграбні люшні (Іван Микитенко, II, 1957, 80). Частина волового воза : упорка дугою, надіта проухом на кінець осі і протягнута верхнім кінцем у віночок, в гужик, узятий за грядку (полудробок); на осі, вона приткнута чекою. Брусок, як правило вигнутий, що надівається на рукави осей разом з колесами і підтримує кузов. На чумацьких возах люшні мали розвилки, на які укладали поздовжню жердину. Деякі види возів замість люшень мають ручиці.
Ілюстрації
|
|
|
|
