Лячно

Ля́чно, нар. Страшно. Туди не ходять люде, там страшно, лячно всюди. Млак. 71.

Сучасні словники ЛЯ́ЧНО. Присл. до лячний. Неприязно й лячно виглядало довкола, навіть виду не було ніякого (Ольга Кобилянська, II, 1956, 232); Забув малий безчубко.., як матері за юбку тримався лячно він (Володимир Сосюра, I, 1957, 344); // у знач. присудк. сл. Страшно. [Анна:] Не знаю, але мені так чогось лячно, так чогось сумно, як коли б якесь велике нещастя надо мною зависло (Іван Франко, IX, 1952, 95); Дівчині стало лячно самій у хаті (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 387).

Ілюстрації

• 

• 

• 

Див. також Академічний тлумачний словник