Ліхтарь
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЛІХТА́Р, я, чол. Освітлювальний пристрій, в якому джерело світла захищене склом, слюдою тощо. Музики розставили свої пюпітри, порозкладали ноти й посвітили ліхтарі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 138); Старшина засвітив свій електричний ліхтар (Олесь Гончар, III, 1959, 256); У місті ставили вуличні ліхтарі (Микола Зарудний, Світло, 1961, 3); * У порівняннях. В невеличкому березовому гайку, ніби в чародійному ліхтареві, догорає сонце (Михайло Стельмах, I, 1962, 352). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 532.
Словопедія
ЛІХТАР в архітектурі невел. кругла або багатокутна легка вежка, увінчана шоломом, встановлена над дахом або куполом для верхнього освітлення інтер'єру.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
Ліхта́рь, ря, м. 1) = Ліхтарня. 2) Подсвѣчникъ. Левиц. І. 506. О. 1861. І. Слов. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 372.
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO
Ліхта́рь, -ря, м. 1) = ліхтарня. 2) Подсвѣчникъ. Левиц. І. 506. О. 1861. І.
Ілюстрації
Сучасний вигляд ліхтаря |
Старий ліхтар |
Музей ліхтарів |
