Молоденький

Молоденький, молодесенький, -а, -е. Ум. отъ молоди́й.

Сучасні словники

МОЛОДЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до молодий 1—4. Мелашка була молоденька й невеличка на зріст, але проворна, жвава (Нечуй-Левицький, II, 1956, 320); Дзвенить молоденький голосок, і в ньому журба переплітається з прихованою радістю (Михайло Стельмах, I, 1962, 274); — Оставайся в нас із богом, молодичко.. Ти молоденька, то й хату нашу розвеселиш (Марко Вовчок, I, 1955, 10); Пливе тихо над водою Місяць молоденький: Вподобався дівчиноньці Козак молоденький (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 91); — Як, я не їм поросяти? Воно ж таке молоденьке, сите й ніжне, йому і трьох тижнів не було (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 364); Річка вже стала. Лід на ній молоденький та блискучий-блискучий (Остап Вишня, II, 1956, 295); Ось молоденький дубняк. Як прикрашені на ньому листя дощовими краплинами! (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 426).

2. у знач. ім. молоденькі, ких, мн. (одн. молоденький, кого, чол.; молоденька, кої, жін.). Ті, хто має небагато років. Йшла дівчина з козаченьком, — Де те лихо в ката? Любо, мило молоденьким, — Справді голуб'ята (Павло Грабовський, I, 1959, 255); Утопився б молоденький, Щоб не нудить світом (Тарас Шевченко, I, 1963, 12); — Ой час-пора молоденькій Та гіллячко звить! (Леся Українка, I, 1951, 323).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 785.

Ілюстрації

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/Molodenjkyj