Міщанчук
Міщанчук, -ка, м. Сынъ мѣщанина. Левиц.
Сучасні словники
МІЩАНИН, а, ч. і. У дореволюційній Росії - особа, що належала до міщанства. За панування царя Миколая 1-го на Західній Україні в одному повітовому місті жив міщанин Лемішка (Н.-Лев., І, 1956, 172); Чути пісню було.. і в хамах заможніших міщан та ремісництва (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 115); 2. перен. Людина з обмеженими дрібновласницькими інтересами і вузьким кругозором; обиватель. Буває й так, що на виробництві, в колективі, скрізь, де є громадський контроль, людина поводиться, нібито, бездоганно, а дома вона виявляє огидні риси міщанина (Ком. Укр., 6, 1960, 57). https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BD Міщанин походить від польського mieszczanin – мешканець міста. Передає кілька значень. По-перше, міщанином колись називали людину, що належала до міської ремісничо-торговельної верстви населення, а з 1775 року це слово стало офіційним найменуванням людей, головним чином з дрібної буржуазії, котрі уособлювали в царській Росії окремий стан (нижчий від купецького). По-друге, міщанин уживалося на позначення жителя міста. Згаданий іменник виступає і переносно. Так кажуть про того, в кого дрібні, обмежені, власницькі інтереси та вузький ідейний і суспільний світогляд. Перші два значення в сучасній українській мові є застарілі: міщанин як назва мешканця міста виразно поступається місцем слову городянин. Проте вона може використовуватися в науковій і художній літературі як історизм. http://slovopedia.org.ua/30/53404/25717.html "г. Конотопѣ грунтъ предковскій нашъ, лежачій въ замку, помежъ грунтовъ коллежского ассесора Емеліяна Коропчевского, Грабовского и мѣщанина Ганжѣ..."
.jpg)
