Носити

Носи́ти, -шу́, -сиш, гл. 1) Носить. Хто ж тобі, моє серденько, обідати носив? Нп. Ой Василя, Василечка тихий Дунай носить. Мет. 19. 2) Носить одежду, обувь.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Зовнішні посилання
- 2.1 "Словопедія"
3 Ілюстрації
4 Цікаві факти
- 4.1 У Росії пішоходів зобов'язали уночі носити світловідбивачі

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НОСИТИ, ношу, носиш, недок. 1. перех. Те саме, що нести 1, 2, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках. Катерина По садочку ходить, На рученьках носить сина (Тарас Шевченко, I, 1963, 24); Бійці носили ящики з мінами (Олесь Гончар, III, 1959, 39); Танцюрист [кінь] носив сержанта (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 102); Тії Квіти, шовком вбрані, Попадали, неначе п'яні — Пропала чвань! Тепер — куди не глянь — Скрізь по двору їх вітер носить (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 64). ♦ Де вже ноги не носили — хто-небудь багато ходив скрізь, побував у багатьох місцях. Пішов я, брате, зароблять. І де вже ноги не носили! Поки ті гроші заробив (Тарас Шевченко, I, 1951, 397); За плечима (собою) не носити що — в житті згодиться, не буде зайвим те, що людина набула, засвоїла і т. ін. — Де ви це слово [бізнес] перейняли? — Боно давно при мені.. Пауку за плечима не носити... Тільки й досі не дуже второпаю, що воно має визначати? (Олесь Гончар, III, 1959, 428);

Зовнішні посилання

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НОСИТИ, ношу, носиш, недок. 1. перех. Те саме, що нести 1, 2, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках. Катерина По садочку ходить, На рученьках носить сина (Тарас Шевченко, I, 1963, 24); Бійці носили ящики з мінами (Олесь Гончар, III, 1959, 39); Танцюрист [кінь] носив сержанта (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 102); Тії Квіти, шовком вбрані, Попадали, неначе п'яні — Пропала чвань! Тепер — куди не глянь — Скрізь по двору їх вітер носить (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 64). ♦ Де вже ноги не носили — хто-небудь багато ходив скрізь, побував у багатьох місцях. Пішов я, брате, зароблять. І де вже ноги не носили! Поки ті гроші заробив (Тарас Шевченко, I, 1951, 397); За плечима (собою) не носити що — в житті згодиться, не буде зайвим те, що людина набула, засвоїла і т. ін. — Де ви це слово [бізнес] перейняли? — Боно давно при мені.. Пауку за плечима не носити... Тільки й досі не дуже второпаю, що воно має визначати? (Олесь Гончар, III, 1959, 428); Ремесло не за собою носити (Номис, 1864, № 10407); Куди ноги несуть (несли, носили, понесуть) див. нога; Ледве (насилу) ноги нести (носити) див. нога; Ноги не носять див. нога; Носи (носіть) здоров (здорова, здорові) див. здоровий; Носити вінок див. вінок; Носити кайдани — бути поневоленим. Мені сором, що ми такі невільні, що носимо кайдани і спимо під ними спокійно (Леся Українка, V, 1956, 45); Носити камінь за пазухою див. камінь; Носити мед — зібравши нектар квітів і перетворивши його на мед, відкладати в щільники. Приємна терпкуватість [меду] зразу їй підказала, з яких квіток носили його бджоли (Михайло Стельмах, II, 1962, 239); Носити на руках кого; Як (мало, трохи) не на руках носити кого — дуже добре ставитися, виявляти велику увагу до кого-небудь. Коли б знали хист і сили Розуму й серденька, На руках тебе б носили (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 174); Жінка і трохи не жаліє, його, хоч він її як на руках не носить (Панас Мирний, IV, 1955, 42); Варивода виріс без батька, але мати у нього була. Дружив з нею, і вона його теж мало не на руках носила (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 304); Носити ніч за собою — бути сліпим. [Гарасим:] А давно ти, діду, осліп, чи таким і родився? [Кобзар:] То літ з тридцять буде, як ношу я ніч за собою (Панас Мирний, V, 1955, 88); Самі ноги несуть (несли, носять, носили і т. ін.) див. нога; Як земля носить кого — про педостойну, погану людину. — Убивця ти, жорстокий кат, як носить тебе нещасна земля... (Олександр Довженко, I, 1958, 382). 2. перех. Надягати на себе, мати на собі або при собі. — Блукав я по світу чимало, Носив і свиту і жупан..» (Тарас Шевченко, II, 1953, 26); Білизна з хлоринового волокна вважається лікувальною. Носити її рекомендовано при захворюваннях на радикуліт, ревматизм, подагру (Колгоспник України, 8, 1958, 6); Все машинами збирають, Косами не косять, Орден Леніна на грудях Колгоспники носять (Українські народні думи.., 1955, 395); // Мати, зберігати (про бороду, вуса, коси і т. ін.); робити якусь зачіску. Прийшов старий Кулик, що один на все село носив ще оселедець (Панас Мирний, I, 1949, 257); Ксеня була тоненька, з білявою товстою косою, яку вона носила, перекинувши через ліве плече (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 81). 3. перех., із а. назва, ім'я і т. ін. Мати назву, ім'я і т. ін.; називатися. Ця невеличка робота носитиме назву «День у дорозі» (Панас Мирний, V, 1955, 386); Наша партія тому й носить ім'я ленінської, що вона завжди твердо й неухильно вела й веде радянський народ ленінським курсом (Комуніст України, 3, 1965, 3). 4. перех. Мати, містити в собі, зберігати що-небудь. Тяжко мені, боже милий, Носити самому Оці думи (Тарас Шевченко, II, 1963, 213); — Ненависть і презирство ношу я в своєму серці до фашизму (Олександр Довженко, I, 1958, 345); Де батько впав і мати де — не знає Ганна й досі. А дід Ілько все жде, все жде, надію в серці носить (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 10); // Мати певний характер, напрям і т. ін. Його стаття носила науково-полемічний характер (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 196); Поема «Марина» [Т. Шевченка] носить ліро-епічний характер, що посилює емоціональний вплив її на читачів (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 303); // Свідчити про що-небудь, виражати щось. Лице було бліде і носило сліди тюремних мук (Гнат Хоткевич, II, 1966, 294). 5. перех., безос., розм. Ходити, їздити, перев. багато, в багатьох місцях. Мене по волі і неволі Носило всюди. Принесло На старість ледве і додому (Тарас Шевченко, II, 1963, 229); — Ех, де нас тільки не було!.. По таких горах носило, на такі верховини виносило..! (Олесь Гончар, II, 1959, 89); — Де це вас носило так рано? — спитав Сагайдак (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 243); Взагалі Михей не любив засиджуватись вдома, завжди тягнуло його між люди. Ганна звикла, до чоловічої вдачі і не прискіпувалась, де це його носило до півночі? (Микола Зарудний, На.. світі, 1967, 33). ♦ Чорт (чортяка, біс, нечистий, ледащо і т. ін.) носить — уживається при потребі висловити своє незадоволення з приводу чиєїсь відсутності або небажаної присутності, появи. — І де чортяка їх носить до півночі! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 328); Ідіть ви під три чорти, не дражніть мене! Вертитесь, нечистий вас носить! І тут мені немає, від вас спокою! (Олександр Довженко, I, 1958, 78); [Мар'яна:] Де вас ледащо носить? Уже і гулять нема коли: скоро буде північ! (Степан Васильченко, III, 1960, 15). 6. перех. Бути вагітною. — Не розпинай же мене, бо я твого сина ношу в собі! — хотіла крикнути [Маруся], але не крикнула... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 274); — Коли б не носила дитини, я не так би, хоч вперше, відшмагав тебе (Михайло Стельмах, II, 1962, 240). 7. неперех., чим, розм. Важко дихати, надуваючи груди, живіт, боки. Вона упала на подушку, зачала тяжко носити грудьми (Іван Франко, VIII, 1952, 222); Потомились вівчарки. Лягають і носять боками в траві (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 322). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 445.

«Словники України on-line»

носи́ти – дієслово недоконаного виду

"Словопедія"

НОСИТИ

за плечи́ма (за спи́ною) не носи́ти чого, що і без додатка. Згодиться в житті, не буде зайвим. — Що знати, те за плечима не носити,— казав старий (батько) (Панас Мирний); — Де ви це слово (бізнес) перейняли? — Воно давно при мені… Науку за плечима не носити… Тільки й досі не дуже второпаю, що воно має визначати? (О. Гончар); — Механізація — то знання, а його, як відомо, за спиною не носять (З газети). не за собо́ю носи́ти. Ремесло не за собою носити (М. Номис).

леда́що но́сить кого, фам. Уживається для вираження незадоволення тим, хто невчасно або довго десь ходить, їздить, перебуває. (Мар’яна:) Де вас ледащо носить? Уже і гулять нема коли: скоро буде північ! (С. Васильченко).

ле́две (наси́лу) но́ги нести́ (носи́ти). Не мати змоги нормально йти (від старості, втоми, переживань і т. ін.). А так утомилась... Ледве, ледве несу ноги! (Т. Шевченко); — Ху! — зітхнув Іван і поплентався до попаді, ледве ноги несе (Україна сміється).

ле́две (наси́лу) но́ги несу́ть (но́сять) кого і без додатка. Хто-небудь дуже втомлений, виснажений від роботи, старості, переживань і т. ін. Іде (козак) смутний, невеселий, Ледве несуть ноги (Т. Шевченко); Старий батько з усієї сили З молодицями танцює Та двір вимітає .. Знай бігає, а самого Ледве ноги носять(Т. Шевченко); Настала Петрівка. Нимидора насилу одговілась, вже її насилу носили ноги (І. Нечуй-Левицький).

лиха́ годи́на но́сить / розноси́ла (понесе́) кого, зневажл. Уживається для вираження незадоволення з приводу того, що хтось десь блукає, ходить, своєчасно не приходить, коли на нього чекають. (Тишко:) Давайте вечеряти! (Палажка:) Дивись, який командир! Ти розкажи мені, де тебе носить лиха година? (Я. Мамонтов); — Так, так… Де ж уночі розноси́ла його лиха година?..— плакалась Хівря (Панас Мирний); Куди його лиха година понесе! — сказала Горпина (Панас Мирний).

носи́ти в (на) се́рці кого, що. Завжди зберігати в пам’яті когось, щось. Те, що я створив собі культ моєї дружини і ношу його в серці, може, видасться тобі нудним і нецікавим (М. Коцюбинський); Треба тілько (тільки) її (правду) мати в душі, носити в серці своєму (Панас Мирний). носи́ти в се́рденьку чиєму.Прийде той, чий образ я носила з піснями вкупі в серденьку свому (своєму) (Леся Українка).

носи́ти ма́ску (личи́ну). 1. Приховувати свої справжні думки, наміри, свою справжню сутність. Рік служби у почтах Потоцького навчив його носити личину (З. Тулуб); Завше носити маску, завше себе загнуздувати — та хіба ж то мислиме? (Г. Хоткевич). 2. чого, яку. Виступати в певній ролі. Конфлікт ускладнюється тим, що Маркові вдається тривалий час носити маску “добропорядної” людини (З журналу).

носи́ти (мі́ряти) во́ду ре́шетом, ірон. Даремно, безрезультатно робити щось, марно витрачати час на що-небудь. Богуна ловити, що воду решетом носити (Я. Качура). мі́ряти во́ду. Щасливий, хто вірить! А я таки думаю, що ми просто воду міряємо… (М. Коцюбинський).

носи́ти на рука́х кого. Дуже добре ставитися, виявляти велику прихильність, увагу до кого-небудь; потурати комусь у його бажаннях і примхах. Коли б тебе, Полінашко, Як я, знали люди, коли б знали хист і сили Розуму й серденька, На руках тебе б носили (П. Гулак-Артемовський); — Може, краще майнути до Надійки, яку на руках носить чоловік? (М. Стельмах). тро́хи (ма́ло) на рука́х не носи́ти. Кабанцевого Івася всі трохи на руках не носять (Панас Мирний); — Коли б воно так було, як тоді до весілля, коли Княжевичі мало на руках її не носили (В. Кучер).

носи́ти (нести́) на собі́ сліди́ чого. Мати, зберігати ознаки, вплив чого-небудь. Хто б що не робив і як його не робив на користь народові — все то буде носити на собі сліди всесвітнього поступу та розвою (Панас Мирний); Українська поезія середини ХІХ ст. (50–70 рр.) несла на собі сліди могутнього впливу Тараса Шевченка, і навіть саме її існування певною мірою пов’язано з його іменем, з гучною славою “Кобзаря” (З журналу).

носи́ти сміття́ під чужу́ ха́ту. Піддавати розголосові непорозуміння, суперечки в родині, в колективі і т. ін. Не носи сміття під чужу хату (Укр.. присл..).

по́ки (до́ки) но́сять (слу́жать) но́ги кого і без додатка. До того часу, поки є сила рухатися, працювати і т. ін. Щороку приїздять (сини) і вмовляють, щоб їхала з котримсь. Мати послухає-послухає, зітхне й скаже: — Спасибі, синочки, що запрошуєте, але не можу поїхати. Поки носять ноги, буду вас тут приймати (З газети); На селі почався переполох. Знаючи це, Онохрій Литка поклявся не кинути Багви, доки йогоноситимуть ноги (Г. Епік); Гей, чого ти засмутився, Став серед дороги? Тягни, друже, поки тягнеш, поки служать ноги! (П. Грабовський).

самі́ но́ги несу́ть (но́сять) / понесли́ кого, куди і без додатка. 1. Хто-небудь рухається в якомусь напрямку, не контролюючи себе. — Тягне було мене .. на той шлях, кудою понесли її на кладовище. Вийду на шлях, а самі ноги несуть мене на ту гору, де кладовище (І. Нечуй-Левицький); Він (Семен) чує, що ноги самі, без його волі, носять його по подвір’ю, руки самохіть підіймають усяке манаття (М. Коцюбинський);Ноги самі понесли (Сеспеля) нерівним, ковзким тротуаром до вокзалу (Ю. Збанацький). 2. Хто-небудь іде, рухається надзвичайно легко, залюбки, з бажанням. — То, сину, так завжди: до рідного дому ноги людинусамі несуть… (О. Гончар); Як заграє у дуду — лист танцює на дубу, батько й мати “годі” — просять, самі ноги так і носять (П. Тичина).

тря́сця но́сить кого, грубо. Уживається при висловленні незадоволення з приводу відсутності або перебування десь кого-небудь. — Чого це ти такий мокрий? Де це тебе трясця носила? — Ятері трусив (Григорій Тютюнник); — А куди ж то тебе трясця носила? — гукає на свою рябу Катря Копайгора, але корова й ухом не веде (О. Гончар).

чорт (нечи́стий, бене́ря) но́сить кого, грубо. Уживається для вираження незадоволення з приводу того, що хтось невчасно або багато, без потреби ходить, вештається в різних місцях. — Що тебе, Іване, нечистий носить по селу серед ночі? — буркотіла Марія, відчиняючи двері Жменякові (М. Томчаній); — Маковея десьбенеря носить, і на обід не з’являвся… (О. Гончар); — Чого це тебе так рано бенеря носить, Самійле? (О. Копиленко). чорти́ но́сять. — Голобородька немає? — Нема. — Де його чорти носять?! — Війна, товаришу полковнику,— скрушно похитав головою старий (С. Голованівський); Де тільки й носили чорти Федька всі оці роки! Всю громадянську не злазив з коня (А. Дімаров). чортя́ка но́сить. — І де чортяка їх носить до півночі! Ходять уночі з чортами разом, та ще їм двері одчиняй! — верещала по один бік Мотря (І. Нечуй-Левицький).