Обручка

Обру́чка, -ки, ж. 1) Кольцо. Грин. І. 109. Дівчинорибчино, куплю, серце, обручку, подай, подай крізь кватирочку ручку. Мет. 7. 2) Браслетъ. Сквир. у.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Іншими мовами
5 Див. також
6 Джерела та література
7 Зовнішні посилання

Сучасні словники

ОБРУ́ЧКА, и, жін.

1. Кільце з металу, рідше з дерева, з кістки і т. ін., яке носять на пальці як символ шлюбу або як прикрасу; перстень, каблучка. — Микола, Микола, дай мені обручку, А на тобі срібний перстень на білу ручку (Павло Чубинський, V, 1874, 678); Купці приносили їй коштовні мережива, обручки найтоншої роботи (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 257); Шлюб скріплено, на пальці [молодих] надіті обручки як символ вірності на все життя (Наука і життя, 9, 1964, 51); * Образно. Для середини минулого [XIX] століття поезія Шевченка — золота обручка, якою були обручені в одну сім'ю народи Росії, що боролися проти національного гніту, проти соціального рабства (Літературна Україна, 30.V 1964, 2).

2. рідко. Те саме, що браслет. Увіходить Йоганна, розкішно вбрана: .. старосвітські великі обручки на руках, внизу і вище ліктя (Леся Українка, III, 1952, 177); * Образно. Прикрасив жандарм мої руки добре припасованими залізними обручками (Іван Франко, III, 1950, 233).