Обійстя

Обійстя, -тя, с. = Обийстя. Св. Л.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОБІ́ЙСТЯ, я, сер., діал. Садиба, двір. Вона з трудом перелізла через рів і попід паркан, що обгороджував обійстя (Іван Франко, VII, 1951, 145); З піддашка густо звисають крижані бурульки, здається, що й вони огороджують обійстя Салогана від стороннього ока (Михайло Стельмах, I, 1962, 89). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 505.

Словник Грінченка

Обийстя, -тя, с. Усадьба. Подивився він у своїм обийстю, — аж у нього все жито в засіках. Рудч. Ск. І. 81.

Ілюстрації