Охляп
Охляп, нар. Безъ сѣдла. О. 1862 X. 111. Сидя охляп на коні. Котл. Ен. III. 30. На коні сидить охляп. Шевч.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОХЛЯП, присл. 1. Без сідла. Бігом кинувсь він до подвір'я, ухопив шаблю, допавсь коня, скочив на його охляп (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 102); Се я лечу на дикому коні. Упала охляп і держусь за гриву (Леся Українка, I, 1951, 313); Сіли [Дудка і Митро] на коні охляп та й поїхали (Андрій Головко, II, 1957, 296). 2. Недбало, наопашки (про одяг). На голові охляп лежав старий поношений капелюх (Степан Чорнобривець, Визволення, 1949, 7); Чорний, приношений кожух охляп звисав на його кремезному й дужому тулубі (Григорій Косинка, Новели, 1962, 136); // перен., рідко. Без старанності; сяк-так, як-небудь. — Маєте і надалі пильно за собою стежити, бо в мене охляп не проживеш (Олесь Гончар, III, 1959, 326). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 821.
"Словопедія"
ОХЛЯП пр., наохляп, без сідла; (одягти) недбало, наопашки; Р. сяк-так, абияк.
«Словники України on-line»
о́хляп - прислівник
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
охляп нар. 1) без седла́ [верхо́м], диал. о́хлябь 2) ко́е-ка́к, ка́к-нибудь, как-нибу́дь
Ілюстрації
|
|
Медіа
