Пишання

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Пиша́ння, -ня, с. Важничанье, гордость. Ой чи є де дівка пишна, що в поділках лиштва? Ой як лиштва подереться, пишання минеться. Чуб. V. 165.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах

ПИША́ННЯ, я, сер.

1. Дія за значенням пишатися. Мелашка.. просто і не без пишання хлопцем, як сином, розповіла і про останню подію захоплення Богдана пригожою черницею (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 233); Хома.. вмів якось одразу відокремити суттєве від несуттєвого, велике від незначного. І він розповідав угорцеві про це ..з пишанням та величанням (Олесь Гончар, III, 1959, 221).

2. ким, чим і без додатка. Те саме, що пиха. Хоцінський своїм підмальованим оповіданням.. розбуркав у йому гордість своїм родом, пишання своїм панством (Нечуй-Левицький, I, 1956, 158); Хто шукає щастя-долі У розкошах та пишанні; Я ж у щирому братанні Та в труді на ріднім полі (Микола Вороний, Вибр., 1959, 180).

Ілюстрації

E1fb1855f78f88f4744ad436db82839c apchvr.jpg Maxres2default.jpg Maxres6default.jpg Maxresdefault8.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання