Тріпати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Тріпати, -паю (треплю), -єш (треплеш), гл. 1) Трясти, вытряхивать. Кіев. г., Волын. г. Драг. 91. Тріпай килим. Шейк. 2) Трясти, трепетать, шлепать, хлопать (крыльями, хвостомъ и пр.). Крильцями тріпа. Мнж. 8. По під мостом, мостом трепле риба хвостом. Мет. 302. 3) Трясти, качать головой въ знакъ отрицанія. Ні, ні! казав Суходрус, тріпаючи головою. Левиц. Пов. 35. 4) Бѣжать. А я мовила, же косу клепле, він през гору до милої трепле. Гол. II. 226. За кавалок кишки тріпай сім миль пішки. Посл.



РІ́ПАННЯ, я, сер. Дія за значенням тріпати і тріпатися та звуки, утворювані цією дією. Тихо підходили до озера. Прислухались. На озері жирувала дичина. Чулося тріпання пташиних крил (Юрій Збанацький, Над Десною, 1951, 212); В неї серце дуже тривожно тріпалось: вона почувала кожний рух його, чула кожне тріпання (Нечуй-Левицький, V, 1966, 125).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 272.

ТРІПА́ННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням тріпати. — Іч, гарна яка! Іч, яка хороша стала! — хвалив він її, тріпаючи її своєю невеличкою білою рукою по її повній щоці. Від того тріпання била кров у Христине лице, приливала у голову (Панас Мирний, III, 1954, 181).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 272.