Укутати

Укутати, -ся. См. Укутувати, -ся. УКУТУВАТИ (ВКУТУВАТИ), ую, уєш, недок., УКУТАТИ (ВКУТАТИ), аю, аєш, док., перех.

1. Накриваючи, обгортати чим-небудь для захисту від холоду, для зігрівання і т. ін.; закутувати. Вона підходить до ліжка, знімає вовняну ковдру і.. вкутує нею коліна Миколи (Ярослав Галан, I, 1960, 478); Щохвилини треба було їй [графині] услуговувати. То ноги вкутати теплою хусткою, то.. збігати аж на кухню (Олесь Донченко, III, 1956, 59); // перен. Огортати, обволікати, оповивати (про туман, дим і т. ін.). Все вкутав розривів розхристаний дим... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 164)

2. перен., розм. Їсти або пити зі смаком, жадібно, багато. Писар оселедець укутував,.. сторож графин виполіскував (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 3); [Виборний:] Випили по одній, по другій, по третій, холодцем та ковбасою закусили, та вишнівки з кварту укутали (Іван Котляревський, II, 1953, 10); Поки Параска прибирала печене та непотрібний посуд, Пищимуха встиг цілу тарілку вареників укутати (Панас Мирний, IV, 1955, 365)

Ілюстраціїї

Посилання

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 427.