Уорати

Уорати, -рю, -реш, гл. Вспахать извѣстное количество. Було в нас два воли: спряжуться з сусідом: нам трошки в’оруть, собі багато. Г. Барв. 267.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

ОРАТИ, орю, ореш, недок., перех. і неперех. Обробляти землю плугом, сохою. Раптом уявляється йому, що Семен оре на цій ниві; його плуг блискучим лемешем ріже поле скибою (Коцюб., І, 1955, 106); Яким Мачук орав у полі на ярину (Кобр., Вибр., 1954, 43); Орали двома парами биків. Першою - Тимко з Марком, а другою - Охрім Горобець із Денисом (Тют., Вир, 1964, 10); * Образно. Журба плугом по серцю оре (Укр.. присл.., 1955, 35); // перен., розм. Розпушувати, зривати поверхню чого-небудь. Її [пустиню] орали кінськії копита, Скородили списи, тьмив сонце дим (Фр., XIII, 1954, 281); Кулі різали гілля зовсім близько і орали землю на два кроки (Смолич, І, 1953, 93); Не відходячи один від одного, вони довго петляли в сліпому коловороті завії, падали, по пояс провалювались у замети і підводились, орючи сніги (Стельмах, Хліб.., 1959, 254).