Уїжно
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Уїжно, нар. Сытно, досыта. Хоч не в’гжно, так у ліжко. Ном. № 10387.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
В'ЇЖНО (УЇЖНО), присудк. сл., розм. Достатньо їжі. У мого дідуся було не одіжно, та в'їжно (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 363); Сміються строкарі, розкошуючи на моріжку біля економії. Тепер їм хоч не в'їжно, так вліжно (Михайло Стельмах, I, 1962, 560). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 695.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
УКРЛІТ.ORG_Cловник
Уїжно нар. Сытно, досыта. Хоч не в’гжно, так у ліжко. Ном. № 10387. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 326.
Ілюстрації
|
|
|
