Хлоню

Хло́ню. Звательный падежъ вмѣсто хлопче, слово ласкательное. А як же ми, хлоню мій, бурлакуючи, справимось? Коли б ти знайшов собі дівчину та одруживсь. Г. Барв. 191.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

ХЛО́НЯ, і, чол., розм. Пестлива назва хлопця (перев. при звертанні). — Годі ж бо, годі, любий мій хлоню! Сльози вкрашають чисте обличчя (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 382); Учися, мій хлоню, відмінником будь, люби і поля, і діброви! (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 120); А хлоня мій ходить як слід іще не може. Батьки ведуть його (Володимир Сосюра, II, 1958, 342). Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ХЛО́НЮ, іменник чоловічого роду, кличного відмінку, (хлопець) [розм.] Всесвітній словник української мови