Черінь
черінь – 1) дно печі, місце для випікання хліба та варіння страв; площина, яка нагадує дно печі; 2) площина над склепінням печі, на якій сплять, сушать зерно і т. ін.
Словник Грінченка
Черінь, -ня, м. и ж. 1) Подъ печи. Рудч. Ск. І. 134. Наказав жінці топити, а як роспеклась черінь.... Мнж. 117. 2) Платформа надъ сводомъ кухонной печи (между коміном и стѣной). Вас. 194. Як черінь гарячий, так треба насипать жита, щоб сохло. Козелец. у. 3) Полъ гончарной печи, покрывающій своды. Вас. 180. 4) Значительное пространство, покрытое чѣмъ-нибудь. Надибала цілу черінь грибів. Борз. у. 5) черінем сіли. Въ кружокъ сѣли? Ном. № 14030. Чумаки сіли черінем полуднати. (К. 11. Михальчукъ).
Сучасні словники
- Академічний словник української мови
1. Нижня площина, дно печі, де горять дрова — місце для випікання хліба і варіння страв. [Ганна:] Ти краще позашпаровуй та черінь добре вирівняй, бо горшки перевертаються, а малювати не треба, то примха (Карпенко-Карий, I, 1960, 291); * У порівняннях. Ґрунт був сухий, як черінь у печі (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 66); // перен., розм. Рівнина, площина, яка нагадує дно печі. Відтак він [Альоша] опинився на горі, і перед ним відкрилася широка черінь між скелями, де можна трохи наколупати глини (Іван Микитенко, II, 1957, 180); Грузовик скажено торохтів по глиняній черені пустелі, немов по рівному полю аеродрому (Терень Масенко, Роман.., 1970, 118). 2. Площина над зводом печі (між комином і стіною), на якій сплять, сушать зерно і т. ін. — Я чоботи з себе та мерщій на черінь. Як зайшли ж мені зашпори — і матінечко й ріднесенька! — думала і нігті поодскакують (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 27); Батько поліз на піч парити поперек, припав до черені й.. болісно застогнав (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 76).
Ілюстрації
Див. Також
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/64586-cherin.html#show_point http://sum.in.ua/s/cherinj
