Щедрівник

Щедрівник, -ка, м. Поющій щедрівку.

Щедрівник

Сучасні словники

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Щедрівник, -ка, м. Поющій щедрівку.

СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія

щедрі́вник іменник чоловічого роду, істота

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЩЕДРІВНИК, а, чол. Той, хто ходить щедрувати, щедрує. — Оце так щедрівка, — схопився із-за столу зраділий Гайдим і вискочив з хати. Вслід за ним подалась і мати, несучи в руках хлібину, щоб обдарувати щедрівників (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 6); * У порівняннях. — Ну, дай нам покій! Оце ж пак заходимось ходить по хатах з жартами, неначе колядники або якісь щедрівники (Нечуй-Левицький, I, 1956, 609).

«Словники України on-line»

щедрі́вник – іменник чоловічого роду, істота

________________________________________ відмінок однина множина називний щедрі́вник щедрі́вники родовий щедрі́вника щедрі́вників давальний щедрі́вникові, щедрі́внику щедрі́вникам знахідний щедрі́вника щедрі́вників орудний щедрі́вником щедрі́вниками місцевий на/у щедрі́вникові, щедрі́внику на/у щедрі́вниках кличний щедрі́внику щедрі́вники

Орфоепічний словник української мови

щедрівник Перевод щедрівник -а, ч. Той, хто ходить щедрувати, щедрує.

ТЛУМАЧ

ЩЕДРІВНИК

← назад вперед → щедрі

Онлайн словник українських рим

Рими до слова "щедрівник" Відібрані рими

автобудівник автомобілебудівник бобівник

бунтівник буряківник відшкодівник

військкерівник віршівник вістівник

віщівник вартівник витівник

вказівник годівник градобудівник

грибівник дієприслівник духівник

жартівник керівник корівник

Іноземні словники

Російсько-українські словники

Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) щедрі́вник, -ка; -ники, -ків

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)  

Щедра́к, -ка́, м. = Щедрівник. Вх. Лем. 487.

Щедрі́вник, -ка, м. Поющій щедрівку. Щедрува́льник, -ка, м. = Щедрівник.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)  

Пѣве́цъ, пѣви́ца = 1. сьпіве́ць, сьпіва́ка (С. З. Л.), сьпіву́н, сьпіва́чка (С. Л.), на крилосї — крилоша́н, колядок — коля́дник, щедрівок — щедрівни́к, ця, під лїру — лїрник, з бандурою або кобзою – бандури́ста, кобза́рь. – І сьпіваки́ до позверховної оздоби церковної належать. Уст. Луц. брат. С. З. — Сьпівали сьпіва́ки, щоб вас побрали собаки. н. пр. — Трохи згодом сьпівець взяв в руки свою бандуру. Скл. — Добре єси, мій кобзарю, добре, батьку, робиш, що сьпівати-розмовляти на могилу ходиш. К. Ш. — Крушельницька добра сьпівачка і талановита артистка. 2. сьпіве́ць (С. З.), пое́та, сьпіва́ка. Сьпівець Митуся. Ос. — Вибачайте, сопілочка не голосно грає, а сьпівака аби-який — талану не має. Павлусь-Сопілка. (Д. ще під сл. Поэ́тъ).

Словари и энциклопедии на Академике

щедрівник Перевод щедрівник -а, ч. Той, хто ходить щедрувати, щедрує.

Classes.RU Украинский язык для абитуриентов, студентов

щедрованец

сущ. муж. родащедрівник

Ілюстрації

[1]

[2]

Медіа

Вітання від щедрівників парафії Чесного Хреста

[3] Українські пісні