Щикавка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Щи́кавка, -ки, ж. = Икавка. Коли кого нападе щикавка, то се значить, що хтось його згадує. ЕЗ. V. 191. Ум. Щи́кавочка. ЕЗ. V. 191.
Сучасні словники
ЩИ́КАВКА, и, жін., діал. Гикавка. Знов голос, страшніший від першого. Зразу ніби початок якоїсь глибокої і болючої щикавки, а потому кашель, сухий, довгий, невтишимий (Іван Франко, II, 1950, 109).
Ілюстрації
|
|
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 т. Т. 6: П-Поїти / АН Української РСР, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні; ред. тому: А. В. Лагутіна, К. В. Ленець Київ: Наук. думка, 1975. 832 c.
