Бурдюг
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Бурдюг, -га, бурдюк, -ка, м. = Бордюг 1. Чуб. V. 1086. О. 1862. X. 44. Вх. Зн. 4. Їхав чоловік рябими волами та найшов бурдюг з пирогами. Пи. Ніхто не наливає нового вина в старі бурдюки. Св. Мр. II. 22. Бурдюки бити. Шалить. Ум. Бурдюжок. Вх. Зн. 4.
