Буркун

Буркун, -на, м. 1) Воркующій (эпитетъ голубя). См. Буркотун. Голубголубочок, сивий буркуночок. Чуб. V. 102. 2) Ворчунъ. У запічку буркун бурчить. Нп. См. Буркотун. 3) Раст. a) Melilotus coerulea. Рудч. Чп. 245. То же: буркун синій. ЗЮЗО. І. 166. б) — жовтий. M. officinalis. Мил. М. 87. в) — білий. М. alba. Мил. М. 38. В огороді буркунзілля по тичині в’ється. Чуб. V. 1029. Ум. Буркунець, буркунчик, буркунонько, буркуночок. Грин. ІІІ. 348, 688.