Білявий, -а, -е. Бѣлокурый, блондинъ. Рудч. ЧП. 214. Чорнявую з душі люблю, з білявою женихаюся. Нп. Ум. Білявенький. Своїм личком та білявеньким все підманює. КС. 1883. І. 217.
