Драпцювати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Драпцювати, -цюю, -єш, гл. Удирать. Вх. Зн. 16.
Сучасні словники
ДРАПЦЮВАТИ, юю, юєш, недок., діал. Утікати, бігти
Гривко так жалібно почав вити під хатніми вікнами, що Вовк чимдуж мусив драпцювати до лісу (Фр., IV, 1950, 88).
Ілюстрації
![]() |
Див.також
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B4%D1%80%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8
Джерела та література
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 465.