Остива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. остити, -сти́ну, -неш, гл. Надоѣдать, надоѣсть. А вже ж мені, моя мати, парубки остили. Нп. Засівали трупом поле, поки не остило. Шевч. 4. Та й остило мені з собою панькатись!
