Осуджувати

Осуджувати, -джую, -єш, гл. = Осуджати. Не осуджуйте, то й не будете осуджені. Єв. Л. VІ. 37.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОСУДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко ОСУДЖАТИ, аю, аєш, недок., ОСУДИТИ, осуджу, осудиш, док., перех.

1. Виявляти негативне, несхвальне, недоброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь, висловлювати невдоволення чиїмись вчинками, діями і т. ін. Ті, що осуджували Віктора, нічого у вічі йому не казали. А на криві погляди він волів не зважати (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 209); Отець Яікентій знає всю непривабну зажерливість гутянського попа, осуджує його нововведення у парафії (Михайло Стельмах, I, 1962, 271); Няньо, яким би він не був, ніким не замінити його. З ним можна не погоджуватись І чи осудити його, але відмовитись від нього не можна (Михайло Томчаній, Жменяки. 1964, 40).

2. Погано відзиватися про кого-небудь; неславити. З ніг до голови осудили: сказано, й кістки живої не оставили (Номис, 1864, № 6997); — Та нас же осудять, обговорять кругом! А в нас діти, та ще й дочки! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 139). Не осудіть; Не осуди, заст. — уживаються як прохання бути поблажливим, вибачливим. [Сестра Серахвима:] Прощайте, каже [Маруся]! не осудіть мене, грішної! (Панас Мирний, V, 1955, 116); — Не осуди, жінко, не осуди, любко! Пускаю твої вишивані соловейки на високі гори! (Олесь Гончар, III, 1959, 314).

3. Те саме, що засуджувати 1. І осудять неправедних Судом своїм правим, І вовіки стане слава, Преподобним слава (Тарас Шевченко, II, 1963, 290); І Тетеря.. не усумнивсь його, праведного,.. на смерть осудити й, осудивши, повелів йому серед обозу військового голову одтяти (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 193).

4. на що, перен., заст. Прирікати на що-небудь. [Неофіт-раб:] А мало нас погинуло даремне, кривавих жертв усім богам неправим, та гине й досі за того царя, що, кажеш ти, на рабство осудив нас? (Леся Українка, II, 1951, 239).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Осуджувати, -ую, -уєш і рідко осуджа́ти, -а́ю, -а́єш, недок., осуди́ти, осуджу́, осу́диш, док., перех.

1) Виявляти негативне, несхвальне, недоброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь, висловлювати невдоволення чиїмись вчинками, діями і т. ін.

2) Погано відзиватися про кого-небудь; неславити.

3) Те саме, що засуджувати 1).

4) на що, перен., заст. Прирікати на що-небудь.

Ілюстрації