Осяйни́й, -а́, -е́. Сіяющій, блестящій. Стала одежа його осяйна. Єв. Мр. IX. 3. Куди сей дука осяйний прямує. К. Бай. 109. Мрії далекі, осяйні мені веселкою замріють. Г. Барв. 535.
