Стинати

Стина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. стяти, зітну, -неш, гл. 1) Отрубать, отрубить, отсѣкать, отсѣчь, срубать, срубить. Будем ми тернове віття, верхи стинати. АД. І. 108. Стинати липу. Гн. II. 186. 2) Обезглавливать, обезглавить, казнить. Уже милую до гробу впускають, а милому головку стинають. Чуб. V. 731. 3) Стя́ти зуби. Сжать зубы. Як упав, зуби стяв, ледві спам’ятався. Чуб. 4) Стинати плечима. Пожимать плечами. Дивиться на мене, стина плечима та й годі. Лебед. у. См. Стенати.