Шпак
Шпак, -ка, м. 1) Скворецъ. Ловить, як кіт шпака. Ном. № 6566. Шпака вбити. Дать промахъ. Е, як би то так, а то вб’єте шпака такого, що ну! Лебед. у. Шпака удрати. Вздремнуть. Мнж. 171. 2) Названіе вола. Г. Барв. 245. 3) Головка у винта. Кролев. у. Ум. Шпаконько, шпаченько, шпачо́к. Біля села Жабокрича, де ляхи стояли, три козаків, як шпаконьків, на паль повбивали. Нп.
Зміст
Словник української мови: в 11 тт.
ШПАК
Невеликий перелітний співучий птах ряду горобиних з коротким хвостом, прямим дзьобом і великими крильми. Он чорний шпак співа вгорі. Зозуля голосно кукука (Щог., Поезії, 1958, 319); Шпак не від того, щоб, як спілі вишні. Покуштувати, що воно на смак,— Та садових повзучих розбишак. Неситу гусінь нищить так ретельно. Що той грішок не майте за смертельний. Шануйте друга… (Рильський, III, 1961, 178); Сім’я шпаків, як показали спостереження, поїдає за одну добу понад 350 штук гусені сарани і слимаків — найзліших ворогів сільського господарства (Корисні птахи.., 1950, 6); *У порівн. В хаті навколо однієї миски, мов шпаки, збилась засмагла худюща й обдерта дітлашня (Стельмах, І, 1962, 515).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Додаткова інформація
Джерела та література
1. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
